№ запиту: ГР1

Привіт! Я Таня) У світі зефірної насолоди вже більше 4 років. Починалось все зі звичайного зефіру, завитків. Просте бажання спробувати і відтворити зефір смаком з дитинства. Інтернет був перевернутий весь, рецептур зібрано море. Усі вони цікаві, дуже різні, багато з них я спробувала, але не завжди була задоволена результатом. І от, одного разу я натрапила на сторінку Вікторії. І, о Боже... 200 смаків зефіру, 200🤩. У мене голова обертом пішла. Я не вагаючись придбала курс. Який би не спробувала рецепт, усі вдалі. Неймовірно смачні, ароматні, текстурно правильні, стабільні😃. Смак "Фраголіно-порична" швидко став бестселером серед замовлень. А 1,5 року тому мене зачарували зефірна флористика. Я дивилась на роботи майстринь і просто мріяла, як і у мене колись таке вийде. Я наполегливо відпрацьовувала лише 1 рецепт з посібника на основі ялучного пюре. Браку було повно. Були думки полишити ідею і задовольнятись лише завитками. Але впертість не давала робити крок назад. Коли почали з'являтись перші вдалі тюльпани, радості не було меж. І згодом я захотіла більшого - наблизити свою мрію. За останні кілька місяців я вдосокналила свої вміння та збагатилася знаннями, які і дали мені можливість досягти бажаного. Це ще одна сходинка до вищого рівня майстерності. Бо, на мою думку, в сфері кондитерського мистецтва немає меж. Тут такий величезний просторів для прояву себе, своєї індивідуальності та самореалізації, що інші можуть лише позаздрити🤍. Пишаюсь тим, що попри шалені графіки, основну роботу, зовнішній неспокій, зайнятість по 16 годин на день, хронічні недосипання я знаходжу час на свій професійний розвиток, на нові навчання та досягнення. Пишаюсь тим, що не даю собі відступати назад, навіть тоді, коли втомлена і здається, що все, залишаю, бо далі нема сил іти. Але навіть найменший успіх, схвалення замовників, їхня підтримка та вдячність то моя рушійна сила. Ну бо як я можу їх залишити без смачненького? Тому далі буде ще більше, ще цікавіше, ще смачніше.

№ запиту: ВР2

Доброго дня усім! Звати мене Катерина. І хочу поділитися своєю історією кожній жінці, дівчині, домогосподарці, студенту та пенсіонеру. Це можливо за будь-яких умов, у будь-якому віці, у будь-якій точці світу! Головне – бажання до знань, впевнено, вперто йти до своєї мети та не боятися поразок. Якими б вони не були!

За професією я кухар за спеціальністю «Харчова промисловість». Але все те в минулому. Я є мамою двох розбишак, інвалід 2 групи з обмеженнями фізичних навантажень та психоемоційних «качель». Руки та ноги часто вимикаються і для мене це було надважким випробуванням рухатися далі, попри все.

На момент знайомства з Вікторією, я хворіла з малим сином на коронавірус. І тоді я боялася пробувати буквально все! Я залишилася без роботи, без «землі під ногами» і без впевненості, що колись стану на ноги.

Після перегляду безкоштовного етеру в Інстаграм, в якому Віка без чарівної палички перетворювала яблука та воду на щось смачне та гарне, я пам’ятала його ще дуже довго. Це було моє знайомство з зефіром. Тоді я дуже боялася, що не вийде, що зіпсую продукти, які дорого коштують, що дарма витрачу гроші, а саме головне – що не зможу творити дива. І я помилилася! Купивши курс, вона завжди була на зв’язку та давала відповіді на всі мої «тупі» питання, пояснюючи, як здавалося, і так зрозумілі речі.

Плачучи, я билася з зефіром, коли руки зупинялися, а голова кружляла, немов на каруселі. Була ціла купа питань, купа сліз через нерозуміння, проте і купа терпіння, тому потім . . .

До Нового року я приготувала зефір. Потім – зефіросендвічі, зефірний торт. Я вперше йшла вперед. З острахом я позичала у всіх своїх знайомих усе, що хоч трохи схоже на інвентар, придбала курс по шоколаду і-і-і . . . мене затягнуло! Я стала готувати на замовлення і на отримані кошти, знаходячись у групі «Годуємо патріотів», купувала продукти і готувала хлопцям на передову. Взяла також участь у розіграші та, з отриманою знижкою, придбала курс по пряникам. До речі, пекла їх в умовах відсутності світла на газовій духовці і малювала при свічках.

Доєднавшись до групи учасників курсів та однодумців, виграла у розіграші 20 кг білого шоколаду [назва – не розібрав] та відправляла посилки зі смаколиками дівчатам, які перебували в окупації або дітлахам-переселенцям. Брала участь у роботі однієї американської компанії по допомозі військовослужбовцям. Я перестала боятися. Допомагаючи хлопцям, я почувалася неймовірно щасливою, навіть переживаючи приступи епілепсії, я не залежувалася у лікарні надовго та бігла додому до роботи.

Кожен новий етер з Вікторією означав, що мене не можна відволікати, бо результат перегляду поїдали і мої діти, і мої друзі, і друзі друзів. Хочу сказати кожній дівчині-початківцю, яка боїться розпочати цю справу та не вірить у себе! Дівчата! Не опускайте руки! Пробуйте знов і знов! Це неймовірний світ, в якому я вже перебуваю кілька років і займаюся улюбленою справою! Навчалася щодня і ніякі страхи, діагнози, зупинки життя мене не злякали та не злякають! Я – щаслива!

І нехай я не можу працювати «на рівні» зі здоровими людьми, нехай я знову щось забуду через свою хворобу, щось випущу з рук, нехай я впаду без свідомості, я встану. Бо мій Янгол-Охоронець, Вікторія, здавалося би чужа людина, допомогла мені стати до бою з життям, зі світом, із самою собою . . .

Нагадаю вам, любі – не здавайтеся невдачі! Не опускайте руки та йдіть до своєї мети!!!

№ запиту: ВР5

Привіт. Мене звати Ірина, мені 38 років, я заміжня та маю двох донечок. Місто, в якому я побудувала своє життя, наразі окуповане, тож ми з сім'єю у жовтні 2022 року приїхали до Болгарії. Незадовго до війни я тільки-но розпочала шлях кондитера, не мала достатнього досвіду, але до Болгарії їхала з міксером, блендером, формами, коробками та іншим інвентарем і, навіть, інгредієнтами, щоб підкоряти місцевих своїми десертами. 

Мої найулюбленіші солодощі - це зефір, тож я вирішила познайомити з ним і болгарів. Але я мала один єдиний рецепт і шукала інші джерела приготування зефіру. Мені допомогло знайомство в соц.мережах з однією дівчиною (наразі, ми з нею подружки, хоча ніколи і не зустрічалися наживо), яка і розказала мені про школу le_krendel)) Зефірну магістратуру придбала не вагаючись! Почала вивчати тех.карти, готувати, пригощати інших... Але, якщо українці знають, що таке зефір, то болгарам донести його смак можна тільки через презентацію. Отже, я намагаюся до замовлення тортиків додавати в якості подяки зефір. Та цього замало. Треба більш ширша аудиторія. В мене з'являється бажання та мета відкрити свою кав'ярню та кондитерську студію. Але як це зробити? Інша проблема, з якою я стикнулася, - це замовлення тільки через сертифікат якості. Нажаль, не маючи реєстрації юридичної особи як виробника кондитерських виробів, я не можу надати і сертифікату відповідно. 

Тож, на мою вдачу, американська фондація "America for Bulgaria" розпочинає для українців навчання з ведення бізнесу та підприємницької діяльності в Болгарії. Я, не вагаючись, записуюсь на це навчання і кожні вихідні долаю шлях в 300км в одну сторону, щоб отримати знання та практичні навички з ведення бізнесу. Наразі готую бізнес-проект щодо відкриття кондитерської студії в Болгарії, а 20 січня 2024року відбудеться його захист. 

Отже, 2023 рік став роком мого власного виклику, завдяки якому я йду в свої страхи: знайомство з новими людьми, презентація моїх десертів, долання язикового бар'єру, навчання... Кожний перший крок на кожному етапі мені зробити страшно і я не соромлюся в цьому зізнаватися, але там, де я ступаю, я отримую розвиток, нові знання, безцінний досвід та знайомства, які допомагають мені наближатися до моєї мрії. І моя мрія здійсненна!!! Дякую кожному, хто до цього причетний і дякую le_krendel за ваші знання 🫶

№ запиту: ВР18

Мене звати Юля, мені 36 років, цікавість до кондитери була вже давно. Спочатку готувала торти для себе на дні народження, потім для друзів. Друзі все казали що смачно, спробуй готувати на замовлення, і от з'явилось перше замовлення від подруги. Багато що не вдавалось, то бісквіт підгорів, то крем не збивався, я психувала, але все ж зібралась з думками і ввіддала тортик. 

Всі були в захваті. Я вирішила робити на замовлення, з'явились перші клієнти, все було добре, але замовлень було не багато. Мене ніхто не підтримував з родичів, було важко. Потім з народженням молодшої дитини якось було не до тортів, не до замовлень. Якось передивляючись стрічку інстаграм, побачила Вікторію, був прямий ефір по розпису пряників, мені так сподобалось, я почала цікавитись кондитеркою знову. 

Це був 2021 рік, постійно передивлялась ефіри Вікторії і багатьох інших кондитерів, багато читала і шукала нову інформацію. За рік вивчила багато чого і мої торти набули іншго вигляду. І були навіть постійні клієнти. Тоді почала робити пряники для прикрашання торту, згодом були замовлення на пряники. Придбала декілька курсів Вікторії, навчилась робити пташку, працювати з шоколадом. Клієнтів вистачало, дохід був, але не великий. Почалась війна.. я поїхала зі свого рідного міста, пережила з сім'єю окупацію, виїхала на Закарпаття і повернулась додому в серпні 2022 року, чоловік зостався служити, було важко, я сама з двома дітьми. Батьки трохи допомагали. І тут знов побачила нові курси Вікторії, це був курс по зефіру, придбала, дуже сподобалось, все було супер, навіть були продажі зефіру. Паралельно робила пряники і торти на замовлення. І от в березні 2023 року на мене нахлинула якась хандра, були обстріли, постійно бігали в підвал, діти боялися, було дуже важко! І знов кондитерська справа відійшла на другий план. Просто опускалися руки, не могла нічого робити...

Повернувся чоловік, ми переїхали на нову квартиру, все казав мені -" скільки можна, зі своїми печеньками і тортами?" Він мене не підтримує в цьому плані взагалі.. це важко.. І от наприкінці цього року мені дзвонить подруга, просить зробити пряники, і багато їй було потрібно, я довго думала, вагалась. Знов передивлялась стрічку інстаграм, побачила прямий ефір Вікторії, і я подумала.. а чому ні?!...в мене все вийде! Все ж таки згодилась я на замовлення, а також виклала в группу свої пропозиції , отримала ще з десяток замовлень. За тиждень, сидівши і ночами і днями, все ж видала я всі замовлення, всі залишились задоволені, в якості бонусу отримала чималі кошти.

У чоловіка був подив м'яко кажучи). Тепер він почав ставитись до того більш лояльно. Дякуючи Вікторії, за її школу, за натхненні слова і уроки, в мене з'явилось натхнення і жага до кондитерської справи. Я для себе вирішила що потрібно слухати своє серце і йти до своєї мрії, не дивлячись на негаразди, які трапляються! Дякую за увагу!

№ запиту: ВР23

Вітаю!

Я,Наталія,з невеличкого та затишного містечка Сєвєродонецьк Луганської області. На сьогодні моє місто в окупації. Маю дві освіти(хімічну та педагогічну). 2014 змусив мене змінюватися та шукати роботу не в галузі хімії (в нас почалася війна 2014році),але моє містечко вистояло. І почалося… втрата роботи,пошук. В 40років пішла вчитися на вихователя та інструктора з фізкультури в дошкільному закладі. Почала працювати в садочку фізінструктором. Але виховувати одній дитину важко на зарплату в садочку. 

Почала пробувати себе в кондитерці. Потрошку ,щось виходило,навіть були невеликі замовлення. Але була велика мрія навчитися робити домашній та натуральний зефір. Намагалася за рецептами з інтернету робите,але не виходило те,що бажала. І цю справу залишила.І ось війна змінила все моє життя. На початку війни виїхала до Польщі на заробітки не як біженка. Не люблю нічого ні в кого просити. Почала потроху заробляти і повернулася думками до мрії про зефір. Одного разу потрапила мені на очі в інстаграм Вікторія ,почала передивлятися її ефіри. І це мене затягло. Потім зʼявилася змога купити курс по зефіру, в той момент були цікаві пропозиції на три курси по зефіру. Купила і ,що далі? Коли і де його опановувати? Змоги і можливості не мала. 

Проходив час. Мрія не полишала мої думки. І я поставила собі ціль купити міксер,придбати необхідні дивайси і,повернутися до України. Поставила собі ЦІЛЬ ,опанувати зефір і почати свій кондитерський шлях. Повернулася і все закрутилося. Багато інформації і всю треба розібрати. Вікторія дуже детально все надала в курсах. А яка кількість смаків ,ви не уявляєте і все хочу спробувати. Потихеньку почала робити той зефір,який можно вже і куштувати і пропонувати іншим. Я влюбилась в зефір. Тільки і подумки,плани були за зефір. Зефір зефіром ,але по пʼятницях ефіри чекала,дивилася з захопленням. І це мене відволікало від поганих думок про домівку. Нарешті почали виходити гарні завитки. Поставила собі МЕТУ ,що з таким різноманіттям смаків самі завитки не може бути. Почала занурюватися у зефірну флористику. І як кажуть:

« І тут Остапа понесло». Багато було роботи ,були і невдачі і сльози,але ефіри по пʼятницях мене мусили брати себе в руки і рухатися. Потім придбала курс «Пташка», «Рулет з малюнком» та «Солодкі літні заготовки». На сьогодні вже трішки опанували де,що. Завдяки підтримки Вікторії та її команді потроху крокую . Велика подяка,що саме в той час і ту годину мені зустрілася сторінка Вікторії. Вона дуже класний вчитель і мотиватор. Дякую велике їй за її працю. Моя ціль: «Робити найкращі квіти,вироби,прикраси із зефіру, розвиватися, дарити красу по всій країні і ніколи не їхати до чужої країни заробляти». Як виявилося я не можу в чужій країні. Моя країна- Україна. І я бажаю залишитися і розвивати свою справу. Але,ще багато попереду роботи. Пройшло всього чотири місяці,як я почала цим займатися. Всі мої роботи виконанні ручним міксером. Ще не опрацьовані курси «Пташка» та інші. Працюю,мрію і рухаюсь до своєї мети. Завдяки школі «Le_krendel” та Вікторії в мене все вийде!!!

P.S. Ціль- досягти тих висот,щоб була можливість залишитися вчитися,жити, працювати ,щоб була фінансова можливість залишитися( тому,що втратила все матеріальне,що було до війти,і житло в тому числі) у своїй країні і не їхати кудись за кордон. Тому маю ЦІЛЬ!!!

Завдяки Вікторії і її курсам в мене вийде.

№ запиту: ВР26

Кондитерська знаходиться в Білогородці, а бойові дії на підступах до Києва точилися вже на Стоянці. Напряму - реально 2-3км...

Ні, ніякої хандри! Пхнемо далі!

8 березня.
- ой, як добре, що ви відчинені! Я квіти шукаю для дружини, привітати хочу. Ой, як добре, що є зефірні, - навколо все геть закрито!

Через яскраве сонце і сльози не розгледіла обличчя військового. Але отримала ще один урок - сезонність для кондитера - то святе ))

Через рік почали повертатися з евакуації наші клієнти.

- ой, ваш зефірчик! Це як шматочок мирного життя
- мммм, ваші трубочки! Мріяла про них в Ірані, поки були в окупації
- ох, Наполеон! Можна вас обійняти?
- завдяки вашим майстер-класам, дитина почала приходити в себе після пережитих жахіть і обстрілів...

Любов.
Це те, що рятує. Те, що повертає. За півтора роки ми з доходу злетіли в мінуса. З 8 працевлаштованих співробітників залишилася одна, - решта роз'їхалися. Дехто й досі за кордоном...


- он, розумні люди, які не бачать рентабельності, приймають сміливі рішення. А ти? Не набридло?
- не набридло. Сьогодні хлопці приїдуть довантажитися дорогою на схід. Після обіду мед привезуть. В суботу - дитячий майстер-клас...

Рентабельність? Вірю, що вона повернеться після Перемоги. Бо куди, як не в КОКО бігти за святковим тортиком? )) Та й рідні вже стали. Бо тут є смак свободи і дух Перемоги. І коробки для хлопців. І іграшки для дітей. І клунки з речами для ВПО і незламних херсонців... І привикли вже до цього творчого волонтерського безладу на стільки,що після чергових відправок і прибирання клієнт спитав: "а що сталося? Ви припиняєте волонтерську діяльність? А як же...".

Ні не припиняємо. Ні зефірити, не пекти, не творити і витворяти. Як би важко не було. Хлопцям на фронті не легше. Тож, пхнемо далі, незламні 🫶

Поруч з випічкою та приготуванням смаколиків почалися збори допомоги та підтримки нашим воїнам: гігієна, харчі, провізія, влітку - сухі душі, а з настанням холодів - хімічні грілки, аптечки, форма, спорядження, колеса, генератори, дрони, машини, тепловізори та прилади нічного бачення... Загалом за 2023 рік нашим волонтерським хабом було зібрано понад 1,8млн грн. Придбано 2 авто, 3 мавки, 2 десятки FPV-дронів, 6 тепловізорів, 4 генератори, вже мабуть з десяток бензопил... Незліченна кількість "торбинок турботи" - коли в пошиту торбинку збирається передача для захисника. З Білогородмьким ліцеєм #2 двічі проводили акцію по збору "коробок добра" з підтримкою. На Різдво варили кутю, робили помазуху з сала, пекли рулети з маком і передавали нашим екіпажем на схід "Дух Різдва".
На Пасху були смачні паски та яскраві крашанки, які робили з дітками на майстер-класах...
З настанням холодів на постійній основі робимо джинджер -протизастудну суміш, в складі якої мед, лимони та імбир. За минулий сезон виготовили понад тонну готового продукту. І ще 500літрів калини з цукром.

Де ми беремо кошти на це? Завдяки донатам.
Як справляємося? Завдяки небайдужим українцям, які приходять допомагати.
Що не дає зупинятися і опускати руки - щоденні запити з "нулів". Нас сьогодні в нас вже майже 200 підрозділів, кому ми допомагаємо.
А ще в мене чоловік служить з 23.02.22. І два сина по 19 років, які теж можуть стати в стрій...

№ запиту: ГР1

Привіт! Я Таня) У світі зефірної насолоди вже більше 4 років. Починалось все зі звичайного зефіру, завитків. Просте бажання спробувати і відтворити зефір смаком з дитинства. Інтернет був перевернутий весь, рецептур зібрано море. Усі вони цікаві, дуже різні, багато з них я спробувала, але не завжди була задоволена результатом. І от, одного разу я натрапила на сторінку Вікторії. І, о Боже... 200 смаків зефіру, 200🤩. У мене голова обертом пішла. Я не вагаючись придбала курс. Який би не спробувала рецепт, усі вдалі. Неймовірно смачні, ароматні, текстурно правильні, стабільні😃. Смак "Фраголіно-порична" швидко став бестселером серед замовлень. А 1,5 року тому мене зачарували зефірна флористика. Я дивилась на роботи майстринь і просто мріяла, як і у мене колись таке вийде. Я наполегливо відпрацьовувала лише 1 рецепт з посібника на основі ялучного пюре. Браку було повно. Були думки полишити ідею і задовольнятись лише завитками. Але впертість не давала робити крок назад. Коли почали з'являтись перші вдалі тюльпани, радості не було меж. І згодом я захотіла більшого - наблизити свою мрію. За останні кілька місяців я вдосокналила свої вміння та збагатилася знаннями, які і дали мені можливість досягти бажаного. Це ще одна сходинка до вищого рівня майстерності. Бо, на мою думку, в сфері кондитерського мистецтва немає меж. Тут такий величезний просторів для прояву себе, своєї індивідуальності та самореалізації, що інші можуть лише позаздрити🤍. Пишаюсь тим, що попри шалені графіки, основну роботу, зовнішній неспокій, зайнятість по 16 годин на день, хронічні недосипання я знаходжу час на свій професійний розвиток, на нові навчання та досягнення. Пишаюсь тим, що не даю собі відступати назад, навіть тоді, коли втомлена і здається, що все, залишаю, бо далі нема сил іти. Але навіть найменший успіх, схвалення замовників, їхня підтримка та вдячність то моя рушійна сила. Ну бо як я можу їх залишити без смачненького? Тому далі буде ще більше, ще цікавіше, ще смачніше.